Дикий гусак веде зграю гусей крізь ніч.
—Йа-го,—він кричить, і це "йа-го" наче кличе мене.
Меткий недотепа пхикне:—Гляньте, які дурниці!..—а я слухаю 
пильно,
Я хочу вгадати, куди і звідки вони летять у зимовому небі.

Прудконогий північний лось, кицька на підвіконні, синиця, степовий 
собака,
Льóха між поросятами, що рохкає, коли вони ссуть її вим'я, індичата 
навколо індички, що розкрилює крила над ними,—
Я бачу і в них, і в собі єдиний одвічний закон.

Кожен крок по землі—тисяча відчуттів,
Байдужих до мудрих слів, якими я їх оспівав би.

Як я люблю тих, хто зростає на волі,
Чоловіків, пропахлих преріями та вітром, худобою і лісами, морем 
солоним,
Веслярів, будівельників, лісорубів, погоничів,
Я спав би і їв би з ними тиждень по тижні, без ліку.

Що може бути простіше, ближче і легше за Мене?
Мене, хто мандрує шляхами, щукаючи щастя.
Я ладен пристати до всякого людського гурту,
Не благаю небо прийняти мою прихильність,
Дарую свою прихильність усім і всюди.