Славлю себе!
І те, що приймаю я, приймаєш і ти,
Бо кожен атом, належний мені, так само тобі належить.

Я байдикую і тішу душу свою,
Блукаю і байдикую собі на вдоволення... оглядаючи списи травинок 
літніх.

Мій язик, кожен атом моєї крові створено з цього грунту, з цього 
повітря.
Народжений тут від батьків, які народилися тут від своїх батьків, а їхні 
також від своїх,
Я, тридцятисемирічний, починаю у добрім здоров'ї
І сподіваюся не скінчити до самої смерті.

Віри та школи в занепаді,
Хоч їх не забули, Вони йдуть назад, бо їм досить того, що мають.
Я припускаю добро і зло, я дозволяю говорити навмання,
Природа не знає цензури, вона повна первісних сил.